З оголошенням карантину понад 90% ІТ-спеціалістів почали працювати віддалено. Як карантин вплинув на ІТ-працівників, з якими проблемами та викликами довелося зіткнутися та як впоратися з рімоутом в домашніх умовах? Про це ми дізналися у iOS Developer в Group 107, Тараса Гураля.

• Чи був ти готовий до карантину?
• Спочатку я взагалі не вірив, що це може статися. Мені здавалося, що сама проблема надто перебільшена, де ми, а де Китай! Мене дивувало, як люди скуповують маски, антисептики. А ось, коли почалися перші спалахи в Європі, я зрозумів, що і до нас дійде рано чи пізно.
• Якою була перша реакція, коли оголосили карантин?
• Пам’ятаю, я прийшов у офіс, нас всіх зібрали і сказали, що будемо працювати з дому. Тоді я не здивувався, було зрозуміло, що до цього все йде. Ну і круто! Не треба зранку раніше прокидатися, щоб доїхати до роботи, робота як була, так і є.

Першим ділом почав облаштовувати робоче місце вдома, стіл у мене був, але для роботи не вистачало ще одного екрану, тому потрібно було привезти. Я думав, що карантин ненадовго, тому працював за звичайним кухонним кріслом, але потім я таки попросив офісне крісло, стало ще краще.

Далі довелося налагодити ще й побут під час роботи, так би мовити. За покупками ходжу вночі, коли менше людей і не треба стояти в чергах, або взагалі замовляю доставку з супермаркету.

• Чи став карантин для тебе викликом?
• Спочатку все було нормально, роботи вистачало і я працював у звичайному режимі, але після двох тижнів карантину я відчув, що не вистачає живого спілкування з людьми. Так, у нас є чати, де ми спілкуємось, та ми щодня виходимо на відео-зв’язок. Це смішно, коли ти бачиш, що у всіх людей комунікаційний голод, ніби й інтернет є, всі спілкуємось, дивимось відео, зрештою, але живого спілкування все одно бракує. Але я придумав вихід – щовихідних їжджу на риболовлю, щоб хоч якось змінити обстановку. Спробував почати бігати ввечері, щось не вийшло, ось зараз знову хочу спробувати (сміється).

Мені в якомусь сенсі пощастило, бо я раніше мав досвід роботи віддалено, працював так близько року. Тому я знав, що якщо, наприклад, не відписують, то треба написати у всі можливі чати, ще й СМС, або й взагалі подзвонити. Головне, щоб завдань не було одразу і багато, бо це і звичайному режимі не дуже класно, а все решта можна вирішити онлайн: повідомлення, дзвінки, конференції.

• Чи хочеш ти повернутися в офіс?
• Так! Людей не вистачає (сміється), я люблю говорити з людьми, не обов’язково про роботу, а про що завгодно. В офісі, зазвичай, це так і працює, хтось щось сказав, інші підхопили і починаються дискусії про “все і нічого” одночасно. Елементарно піти з кимось на каву або чай, в офісі ти ніколи цього не робиш сам, обов’язково є ще хтось, те саме з обідами і перекусами. Вже веселіше, ніж увесь час самому сидіти.
• За чим ти сумуєш в повсякденному житті та в роботі?
• З повсякденного життя я сумую за кінотеатрами, я дуже часто ходив кіно, а зараз все зачинено і куди ти підеш? І ще караоке! За караоке сумую, співати я, правда, не вмію, але це мене турбує найменше (сміється).

В роботі сумую за офісом! Коли ти приходиш в офіс, то у тебе є чітке розуміння – тут робота, коли ти приходиш додому – відпочинок. А тут, ти і на роботі, і на відпочинку одночасно, важко звикнути.

•   Що ти зробиш в першу чергу, коли знову прийдеш в офіс?
• Познайомлюся з ньюкамерами особисто, бо під час карантину прийшло багато нових спеціалістів і зроблю собі каву з кавомашини (сміється).
•   Які твої висновки з приводу карантину та рімоуту?
• Жити і працювати можна! Але це стало робити набагато складніше, дійсно, є відчуття ізоляції. У мене, наприклад, скаче робочий настрій – сьогодні я хочу працювати, а завтра – ні. В офісі такого не було, бо всі навколо працюють і ти працюєш. І ще доводиться викручуватися з їжею – сніданками, обідами, в офісі все вирішувалось простіше – ти просто йдеш в кафе, або купуєш готове в супермаркеті, зараз же, потрібно частіше готувати самостійно.

Зараз я просто розумію, що не можу вплинути на ситуацію у глобальному сенсі, але я можу залишатися вдома, як би це банально не звучало. Всім потрібно набратися терпіння і пристосуватися до тих умов, які є.

Отже, рімоут потрібно сприйняти як тимчасове явище, яке рано чи пізно закінчиться, ми точно знаємо, що карантин пережити легше, коли компанія дбає про своїх спеціалістів. Group 107 забезпечила кожного працівника необхідною технікою, столами та кріслами, щоб зробити перехід на віддалений режим максимально комфортним, ми подбали про доставку всіх необхідних речей до домівки кожного працівника. Нам важливо знати, що працівники виконують свої обов’язки у зручних умовах та завжди раді допомогти у разі виникнення запитань та проблем!